ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ (РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ)
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
Починати треба з навчання письма, а це важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано, а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо, як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати.
Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук.
Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків.
ОСЬ НАШІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі..Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів (лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом, безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
Поняття «готовність до школи» і як її можна визначити самостійно
Тоже, ваша 6-річна дитина скоро піде в школу. Як хочеться, щоб вона була успішною, щоб все у неї лагодилося: і з навчанням, і з однокласниками, так щоб і вчителька любила її як рідну. Ради цього ми готові на все. Ми учимо малюка читати, розповідаємо про сонячну систему, рахуємо все, що тільки можна злічити. Чи досить цього? На жаль, ні. Крім інтелектуальної готовності (уміння читати, рахувати, загальна обізнаність), готовність до школи включає інші, дуже важливі характеристики, відсутність яких може дуже ускладнити життя дитини в школі. Самостійність, адекватна самооцінка, уміння планувати і контролювати свою діяльність, міцне фізичне здоров’я, уміння спілкуватися з дітьми і дорослими, висока пізнавальна активність, переважання навчальних мотивів над ігровими – ось перелік найважливіших характеристик, від яких залежить, буде дитина успішним в школі чи ні. Розглянемо детальніше найважливіші з вищезазначених характеристик. Добре підготовлена до школи дитина повинна уміти планувати свою діяльність:
- Якщо дитина може поставити мету і досягти її – ми говоритимемо про високий рівень планування.
- Якщо малюк, поставивши мету, здійснить її лише частково – це середній рівень планування.
- Якщо дії дитини абсолютно не відповідають поставленій меті або дитина діє хаотично, абсолютно не намагаючись досягти мети, ми маємо справу з низьким рівнем розвитку даної якості.
Дуже важлива характеристика готовності до школи – це уміння контролювати результат своїх дій:
- Якщо дитина може самостійно порівняти результат своїх дій з поставленою раніше за мету, можна вважати що у неї високий рівень контролю.
- Якщо дитині вдається це тільки частково, за участю дорослих, можна говорити про середній рівень розвитку функції контролю.
- Якщо дитина абсолютно нездатна співвіднести свої результати з поставленим завданням – це низький рівень розвитку контролю.
Мотивація навчання, як прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і їх використання – обов’язкова умова готовності дитини до школи.
При низькому рівні розвитку даної характеристики малюк орієнтується тільки на безпосередньо доступні органам чуття властивості предметів.
Якщо дитина прагне використовувати деякі узагальнені властивості навколишнього світу, ми констатуємо середній рівень розвитку мотивації учення.
При високому рівні розвитку навчальної мотивації у дитини спостерігається явне прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, визначати закономірності і використовувати їх в своїй діяльності.
Розглядаючи рівень розвитку мислення, ми повинні мати на увазі наступне:
- Високий рівень розвитку інтелекту характеризується умінням слухати іншу людину, виконувати такі логічні операції як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікація словесних понять.
- При середньому рівні розвитку інтелекту операції порівняння і узагальнення виконуються без помилок, а складніші операції (аналіз, синтез, абстракція і конкретизація) – з помилками.
- Дитина з низьким рівнем демонструє явну відсутність уміння слухати іншу людину, припускається численної помилки у виконанні як простих, так і складніших логічних операцій.
Ми пропонуємо вам на деякий час стати психологами для своєї дитини і постаратися з’ясувати, наскільки дитина готова до школи, визначити її сильні і слабкі сторони. Можливо, у вас виникне питання, чи можуть батьки, не будучи фахівцями, допомогти своїй дитині? Безперечно – так. На думку більшості сучасних фахівців таку діагностику слід проводити за рік-два до початку шкільного навчання, коли проблеми тільки намічаються і найлегше піддаються корекції. Тому, якщо у вас є можливість, не відкладайте справу у довгий ящик, а зустріньтеся з фахівцями, які дадуть конкретні рекомендації щодо вашої дитини.
А зараз ми пропонуємо вам познайомитися з прийомами діагностики і тренування деяких основоположних здібностей: це нескладні, навіть інколи забавні, тестові завдання і вправи. Мета подібних задачок – стимулювати і розвинути мислення дитини. Отже, ви готові? Тоді за справу. Але спочатку – декілька попередніх зауважень, які дозволять зробити процес діагностики приємним і захоплюючим як для вас, так і для дитини.
- Постарайтеся перетворити всі тестові завдання на захоплюючу гру-дослідження. Хай дитина буде рятувальником, або Шерлоком Холмсом, або маленьким професором.
- Віднесіться до отриманих результатів філософськи – ми не відбираємо дітей в космонавти. Пам’ятайте, що невисокі результати – це не вирок, а покажчик напряму, в якому можна розвивати дитину. Діти розвиваються неоднаково: одні випереджають однолітків, інші розвиваються поволі. Розвиток третіх нагадує стрибки коника – довго готується, а потім стрибає далеко і легко. Навчена – це теж індивідуальна характеристика. Швидкість і якість засвоєння знань залежить від багатьох чинників. Сюди можна віднести:
- властивості нервової системи;
- способи отримання, переробки і зберігання інформації;
- особові особливості дитини. Спостерігаючи за дитиною, з’ясуйте, за яких умов вона успішна, як швидко вона схоплює суть завдання, як багато часу їй треба, щоб приступити до його виконання.
Всі ці спостереження вам стануть в нагоді, коли дитина попросить у вас допомогти виконати домашні завдання. Всі завдання – в тестах, і їх варіанти, які ви можете придумати самі, спираючись на зразок, можуть служити вправами для розвитку тих якостей, які вони діагностують.
Нейрофізіологічна готовність до школи
Важливим показником готовності до школи є функціональне дозрівання центральної нервової системи, що виражається в так званій асиметрії великих півкуль головного мозку. Кожна півкуля починає виконувати специфічні функції при обробці інформації, що одержується ззовні. Так, права півкуля відповідає за просторове орієнтування, за емоційно-образне сприйняття. Права півкуля схоплює картинку всю цілком, зі всіма деталями, не подрібнюючи її на частини. Дробовим сприйняттям займається ліва півкуля. Саме в ньому знаходяться центри мови, які і дозволяють виділити в навколишньому світі частини, аналізувати їх, вибудовувати логічні причинно-наслідкові ланцюжки. Чим краще виражена спеціалізація півкуль, тим вище рівень сприйняття і переробки інформації. Рівень сформованості асиметрії дозволить визначити тест на праворукість-ліворукість. Дитині пропонується ряд завдань і наголошується, якою рукою вона вважає за краще працювати. Не треба загострювати увагу дитини на тому, що вам важливо, якою рукою вона виконує завдання.
Завдання 1. Попросіть дитину намалювати будь-яку картинку. Відзначте, якою рукою вона це робить. Запропонуйте намалювати цю ж картинку іншою рукою. Порівняйте малюнки, визначте, який з них намальований якісніше, якою рукою дитині було малювати легше.
Завдання 2. Покладіть прямо перед дитиною три коробки з-під сірників і скажіть, що в одному з них захований сірник. Хай вона знайде, в якому. Відзначайте, яка рука активніша при відкритті коробочок.
Завдання 3. Запропонуйте дитині побудувати колодязь з сірників або паличок для рахунку. Яка рука діє активніше?
Завдання 4. Візьміть невеликий м’яч. Запропонуйте дитині пограти в м’яч. Треба буде кидати і ловити його однією рукою. Яка рука діє активніше?
Завдання 5. Запропонуйте дитині щось вирізувати по контуру з листівки. Ведучою вважається рука, яка виконує активну дію.
Завдання 6. Нанизування бісеру або ґудзиків. Ведучою вважається рука, яка виконує активну дію.
Завдання 7. Попросіть дитину відкрити декілька пляшок з кришками, що відгвинчуються. Яка рука діє активніше?
Завдання 8. Дайте дитині шнур середньої товщини, на якому заздалегідь зав’яжіть декілька вузликів. Рука, якій дитина розв’язує вузли, і буде ведучою.
Завдання 9. Попросіть дитину побудувати будинок з кубиків. Рука, яка бере кубики, поправляє їх, і є ведуча.
Підрахуйте, скільки разів права і ліва руки виявлялися ведучими. Якщо більше „плюсів” одержала права рука, означає, дитина праворукий, якщо ліва – ліворукий. Якщо кількість плюсів у правої і лівої руки однакова, то можна говорити про те, що функціональна асиметрія сформована недостатньо. Сьогодні ліворукість не є патологією – ліворуких дітей не треба перенавчати, більш того, це вважається навіть шкідливим. Попросту при навчанні треба враховувати особливості ліворуких дітей.
Проведення співбесіди з дітьми служить для визначення програми навчання, відповідної рівню розвитку, здібностям і здоров’ю дитини. Основною метою співбесіди з майбутнім першокласником і його батьками під час вступу до школи є:
- виявлення рівня дошкільної підготовки, розвитку і готовності до систематичного навчання в школі;
- рекомендації батькам у виборі системи навчання;
- рекомендації батькам по складанню індивідуального плану підготовки дитини до початку навчання;
- консультації з вузькими фахівцями: логопедом, психологом, у разі потреби – з психоневрологією, обстеження на медико-педагогічній комісії для уточнення питання про вибір типу школи: загальноосвітня або спеціальна (коректувальна).
Завчасний прогноз труднощів і своєчасна допомога з боку батьків, вчителів, фахівців – завдання, що стоїть перед колективом школи при першому знайомстві з майбутнім першокласником. В даний час є альтернативні форми навчання, і перед батьками відкривається ряд можливостей. Можна віддати дитину в школу з 6 або з 7 років, навчати дитину в приватному або державному навчальному закладі. Вирішити це питання за допомогою вихователів, вчителів і психологів батьки можуть тільки визначивши ступінь його готовності до школи. Які критерії готовності дитини до навчання в школі?
До початку навчання в школі у дитини повинні бути розвинені елементарні математичні уявлення. Вона повинна знати:
- склад чисел першого десятка (з окремих одиниць і з двох менших чисел);
- як одержати число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього і віднімаючи одиницю з наступного за ним в ряду;
- цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; знаки +, — =, >, <;
- назву поточного місяця, послідовність днів тижня.
Вона повинна уміти:
- називати числа в прямому і зворотному порядку;
- співвідносити цифру і число предметів;
- складати і вирішувати задачі в одну дію на складання і віднімання;
- користуватися знаками арифметичних дій;
- вимірювати довжину предметів за допомогою умовної міри;
- складати з декількох трикутників, чотирикутників фігури більшого розміру;
- ділити круг, квадрат на 2 і 4 частини;
- орієнтуватися на аркуші паперу в клітинку.
До початку навчання в школі у області розвитку мови діти повинні уміти:
- будувати складні пропозиції різних видів;
- складати розповіді по картині, серії картинок, невеликі казки;
- знаходити слова з певним звуком; визначати місце звуку в слові;
- складати пропозиції з 3-4 слів;
- членувати прості пропозиції на слова;
- членувати слова на склади (частини);
- розрізняти різні жанри художньої літератури: казку, розповідь, вірш;
- самостійно, виразно, послідовно передавати зміст невеликих літературних текстів, драматизувати невеликі твори.
У області уявлень про навколишній світ:
- уміти розрізняти за зовнішнім виглядом рослини, поширені в даній місцевості;
- мати уявлення про сезонні явища природи;
- знати свою домашню адресу, прізвище, ім’я, по батькові батьків. Які критерії психологічної готовності дитини до школи?
- Соціально-психологічна готовність до школи:
- мотивація до навчання (хоче йти в школу, розуміє важливість і необхідність учення, виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);
- уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивна, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);
- уміння прийняти навчальне завдання (уважно вислухати, за потреби уточнити завдання).
- Розвиток психологічних функцій, які мають значення для навчання у школі:
- розвиток дрібних м’язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);
- просторова організація, координація рухів (уміння правильно визначати вище — нижче, вперед — назад, зліва — справа);
- координація в системі очей — рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ — узор, фігуру — зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг);
- розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об’єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);
- розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);
- розвиток довільної пам’яті (здібність до опосередкованого запам’ятовування: пов’язувати матеріал, що запам’ятовується, з конкретним символом /слово — картинка або слово — ситуація).
Які вимоги пред’являє школа до розвитку мови дитини?
- Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух
- Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу
- Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням
- Уміння відповідати на питання і задавати їх
- Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів
- Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок)
- Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам’ять, увага, інші інтелектуальні здібності).
З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?
Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки
дитина розвинена фізично, психічно, розумово і особово, а також як стан здоров’я дитини і залежатиме, з якого віку її необхідно почати навчання в школі. Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення її здоров’я. Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.
Які заняття корисні для дитини в період його підготовки до школи?
- Розвиток дрібних м’язів руки: робота з конструкторами різного типа; робота з ножицями, пластиліном; малювання в альбомах (олівцями, фарбами).
- Розвиток пізнавальних здібностей (розвиток пам’яті, уваги, сприйняття, мислення).
- Працювати Вам допоможуть наступні книги:
- «Підготовка до школи». (О.І. Тушканова. Підготовка руки до листа. Волгоград, 1993 р.)
- Альбоми «Від А до Я» (два випуски)
- Л. Тіхомірова, А. Басов. «Розвиток логічного мислення дітей». Ярославль, 1996 р.
- Тести чи «Готова Ваша дитина до школи?» (Мислення, моторика)
- Тести чи «Готова Ваша дитина до школи?» (Навколишній світ)
- «Я починаю вчитися» — випуск 1, 2, 3
- Л. Тіхомірова. «Розвиток пізнавальних здібностей дітей». Ярославль, 1996 р.
- Серія «Книги для талановитих дітей і дбайливих батьків»
- Л.В. Черелюшкина. «Розвиток пам’яті дітей». Ярославль, 1996 р.
- «Підготовка до школи» (розвиток уваги)
- Безруких М.М., Ефімова С.П., Князева М.Г. «Як підготувати дитину до школи і за якою програмою краще вчитися». Москва, 1994 р.
Від того, як складеться шкільне життя у дитини, багато в чому залежить його майбутнє. Коли діти вступають до школи, вони обов’язково проходять співбесіду, іноді тестування. Педагоги перевіряють знання, навички, уміння дитини, зокрема, уміння рахувати і читати. Завдання психолога зовсім інша – виявити психологічну готовність до шкільного навчання. Психологічну готовність до школи бажано визначити за рік до передбачуваного надходження, оскільки в цьому випадку є час змінити те, що потребує корекції. На жаль, багато батьків думають, що готовність до школи полягає тільки в розумовій готовності. Тому вони, не жаліючи сил, водять свою дитину на заняття по розвитку пам’яті, уваги, мислення.
Проте готовність до школи має ряд і інших параметрів.
Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи вважаютьмотиваційну готовність, тобто наявність мотивації до навчальної діяльності. При цьому відрізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче вона в школу, то більшість відповість: «Хочу». Але це «хочу» буде різним. Зовнішня мотивація пов’язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, «хочу портфель, як у брата» або «хочу красивий пенал». Внутрішня мотивація пов’язана з безпосереднім бажанням вчитися, знаходити знання.Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти із зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає.
Ще одним компонентом шкільної готовності є вольова готовність. Це означає уміння дитини діяти по команді, відповідно до встановленого зразка. Дитина повинна уміти слідувати заданим правилам, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями.
Важливим компонентом є також комунікативна готовність. По-перше, дитина повинна мати навички взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти, виходячи з цього контексту. По-друге, дитина повинна достатньо спокійно себе відчувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя – це змагання!
Дуже важлива мовна готовність дитини. Дитина повинна уміти спілкуватися в діалозі, уміти ставити питання, відповідати на питання, мати навик переказу.
Чим може допомогти психолог в підготовці дитини до школи?
По-перше, психолог може провести повну діагностику готовності дитини до школи.
По-друге, психолог може допомогти розвинути всі вищі психічні функції (мислення, увага, пам’ять, уяви) до рівня, необхідного для того, щоб приступити до занять в школі.
По-третє, психолог може скоректувати мовну, мотиваційну, комунікативну і вольову сфери.
По-четверте, психолог може допомогти мінімізувати тривогу дитини, що неминуче виникає перед глобальними змінами в житті. Навіщо все це потрібне? Чим упевненіше і спокійніше почнеться для Вашої дитини шкільне життя, чим краще дитина зможе адаптуватися до школи, вчителям і однокласникам, тим більше шансів, що у дитини не буде проблем ні в початковій школі, ні в подальшому навчанні.
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли освіченими, упевненими в собі, щасливими людьми, то ми повинні створити для цього необхідні умови. Школа – найважливіша ланка в цій роботі. Олена Євгеніївна Кравцова – директор Інституту Психології ім. Л.Виготського, доктор психологічних наук, професор кафедри проектуючої психології, автор численних наукових публікацій і монографій: «Важливо розуміти, що готовність дитини до школи означає тільки те, що у дитини є основа для розвитку в наступному періоді».
Тому не треба думати, що ця готовність автоматично дозволяє уникнути проблем в майбутньому. Заспокоєння батьків і педагогів приведе до того, що подальшого розвитку не буде. Всі вчителі знають, що часто діти, які спочатку читають по складах, роблять величезний ривок в розвитку читання. А ті, хто читав спочатку краще, наприклад, починав читати поволі по словах, так і продовжують читати далі. Тому у жодному випадку не можна зупинятися. Необхідно йти весь час далі. «Часто питають: якщо дитині вже 6 років, а вона не готова до школи, то що корисно – віддавати в школу такою, якою є, або намагатися підтягти її до школи удома? Я думаю, що в таких випадках дуже важливо розуміти, що за вчителька буде у дитини. Чи готова вона зрозуміти, що у дитини є певні труднощі і що вона чогось не робить не із-за ліні або поганої поведінки, а саме із-за цих труднощів? Чи готова вона якийсь час не питати дитину і взагалі віднестися до неї украй делікатно? Не менш важлива позиція батьків. Їм необхідно весь час підтримувати дитину, навчитися переживати з дитиною важкі моменти.
Якщо батьки це зможуть, якщо зможуть утриматися від зауважень і претензій, то всі складнощі дитина подолає достатньо швидко і легко. Перш за все необхідно говорити про психологічну готовність батьків до того, що дитина піде в школу. Це дуже важливо. Олена Михайлівна Селівановська – директор ЗНВК «Еврика»: «Звичайно, дуже важливо, щоб дитина була готова до школи. А це, перш за все, інтелектуальні, комунікативні навики і загальний розвиток дитини. Але якщо про інтелектуальні навички батьки якось замислюються (учать дитину читати і писати, розвивають уяву і т.д.), то про комунікативні навички часто забувають. А це, проте, дуже важливий параметр готовності дитини до школи. Я вважаю, що якщо дитина виховується весь час в сім’ї, якщо не відвідує спеціальних місць, де вона може навчитися спілкуванню з однолітками, то адаптація до школи у такої дитини може відбуватися набагато важче.»
Ще один важливий чинник готовності до школи, про який взагалі чомусь рідко говорять, – це загальний розвиток дитини. Під загальним розвитком розуміється не набір навичок (уміння вважати і писати), а багатство внутрішнього змісту дитини. Уміння радіти метелику, що пролетів мимо, інтерес до хом’яка в класі, цікавість до того, що написане в книжці – все це складові загального розвитку дитини. Це те, що дитина виносить з сім’ї, і те, що дуже сильно допомагає знайти своє місце в новому шкільному житті. Забезпечити такий розвиток своїй дитині нескладно – треба з ним багато розмовляти, щиро цікавитися його думками, відчуттями, а не тільки тим, чи зробив він уроки і що їв на обід.
Проте, буває і так, що дитина виявляється до школи не готовим. Чи вирок це? Звичайно, ні. І ось тут дуже важливий талант вчителя. Вчитель повинен зуміти створити умови для плавного, не болісного входження дитини в шкільне життя. Навчити спілкуватися з товаришами, допомогти дитині знайти себе в новій, незнайомій обстановці. Є і інша сторона – батьки. Якщо батьки зможуть довіритися вчителю, якщо не буде розбіжностей в думках, то дитині буде значно легший. Інакше вийде, як у відомому прислів’ї: «Хто в ліс, хто по дрова». А страждає дитина. Ще дуже важливо, щоб батьки були чесними з вчителями. Якщо у дитини є якісь проблеми, відомі батькам, якісь певні складнощі, то буде правильно розповісти про це вчителю, щоб він, розуміючи ці складнощі, допоміг би дитині краще адаптуватися.
Всі питання вирішувані при правильній і плідній співпраці батьків і педагога.
Окрім моральної підготовки, не слід забувати про психологічну, адже різкий перехід від відпочинку до навчання для дитини може вилитися у стрес.
Зі школою слід знайомитися заздалегідь
Психологічна готовність дитини до школи є комплексною складовою, яка включає в себе не тільки розвиток психіки, а й інтелектуальний та фізичний розвиток.
– Коли дитина йде до першого класу, розпочинається новий етап її життя. І безумовно, вона відчуває стрес,
– Перш за все, батькам необхідно приділити увагу емоційному стану дитини, її адаптаційним можливостям.
До школи йдуть абсолютні різні діти з різною підготовкою і це інколи призводить до конфліктів між ними та непорозумінь з учителями. Щоб цього не сталося, психологи радять з раннього віку привчати малюків до товариства інших дітей.
– Дитячі садочки, школи розвитку, дитсадки домашнього типу найкраще тому сприяють. Малеча там вчиться спілкуватися, розвиває свій інтелект та отримує задоволення від процесу навчання. І завдяки цьому у дитини не буде викликати сильний стрес навчання у школі.
Аби перехід від дитячого садочка був плавним, необхідно ще до початку навчального року познайомити дитину з майбутнім учителем, показати школу та клас. Корисно буде навіть просто походити по школі – звикнути до стін закладу. Якщо є така можливість, було б добре познайомити дошкільня з деякими майбутніми однокласниками. Під час екскурсії важливо не забути показати дитині туалет і пояснити, що на уроці вона може відпроситися за потреби, адже хлопчики та дівчатка часто соромляться. А це може призвести до психосоматичних хвороб, таких як нервовий тік, приміром.
Слід дитині також розповісти про розклад та десь за два тижні до навчання починати дотримуватися його – щодня рано прокидатися, снідати та кудись іти чи просто залишатися вдома й займатися навчанням.
– Усе залежить від рівня розвитку дитини. І в садках, і вдома необхідно розвивати увагу, мислення, пам’ять, мовлення та творчість, займатися моторикою дитини, її самооцінкою, навчити спілкуватися та, звісно ж, дисципліні.
Окрім того, батькам слід прислухатися до дитячих переживань, постійно говорити зі своїм чадом. Якщо малеча занадто схвильована, дізнатися чому, допомогти їй подолати свої страхи, підказати, як вирішити проблеми – намагатися знизити переживання розмовами. У випадку, коли батькам не вдається заспокоїти майбутнього першокласника, не слід соромитися звернутися до психолога. Якщо дитина особливо вразлива, про це краще повідомити класного керівника.
Канікули – не привід спати до обіду
Адаптація перед першим вересня важлива не лише для дошкільнят, а й для інших школярів після довготривалої перерви у навчанні. Психолог радить протягом усіх канікул, а в кінці серпня й поготів, підтримувати інтелектуальний та фізичний розвиток дитини.
– Батьки часто помиляються, коли вважають, що дитина влітку повинна спати до обіду та повністю присвятити себе відпочинку.
– Міркування типу «нехай добре висипається, хоч цілий день» чи «досить сидіти за підручниками, нехай краще погуляє» не зовсім правильні. Так, дітям необхідно відпочивати, та слід чітко стежити за біоритмом чада, і тоді йому буде легше та спокійніше включитися у новий навчальний рік.
Найскладнішими, за словами психолога, є періоди переходу до середньої та старшої школи.
– Необхідно брати до уваги фізіологію дітей. Навчання у школі саме по собі важке, тим паче, коли змінюються вчителі у середній школі. І чим краще дитина адаптована соціально, здорова психологічно і фізично, тим легше відбувається процес переходу до навчання.
Важливо взагалі розуміти, що психологія дитини на всіх етапах її розвитку заслуговує терплячості та уваги з боку як батьків, так і педагогів, психологів.
– Не можна забувати спілкуватися з дітьми, чуйно ставитися до успіхів та негараздів. Тоді школа буде гармонією для дитини і стимулом особистого розвитку, – запевняє психолог.
Як підготувати дитину до школи?
Малюк підріс, і найперші батьківські хвилювання змінюють нові ситуації, що спричиняють тривогу й розгубленість молодих мам і тат. Минулися безсонні ночі, пелюшки, вередування й перші зубки. На порядку денному — питання про шкільну пору, що наближається.
Дослідження показали, що зараз батьки раніше починають замислювати над тим, як їх син або донька підуть до школи, ніж 10-15 років тому. Вимоги школи до дітей значно зросли.
Як тільки малюк дорослішає і досягає п’яти-шестирічного віку, більшість батьків хвилюють питання: «Як підготувати дорогоцінне чадо до школи?», «Чи потрібно відвідувати додаткові заняття перед походом у перший клас?», «Що взагалі дитина повинна знати про школу, щоб навчання в ній було радісним?» У всьому цьому нам і необхідно буде послідовно розібратися.
Хочу до школи…
Збори до школи починаються, звісно, не за місяць і не з магазинних полиць. Збори до школи починаються з народження, принаймні з того моменту, як малюк починає швидко бігати й виявляти незвичайну цікавість до книжок і газет. Батькам надто важливо сформувати в дитини відчуття значущості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят — це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,— вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не подати дитині її прихід до школи саме як роботу? Дитина пишатиметься собою й прагнутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки повинні максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр, а головне, що вона гідна ним бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здобутки. Вона вас не підведе.
Як не потрібно…
Тепер поговоримо про те, яких помилок вільно або мимоволі припускаються батьки на етапі підготовки малят до школи. У першу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки гарних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов’язкові уроки, страх отримати двійку й виявитися поганим учнем — усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і навіть знеохотити вчитися. Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, є вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на оцінки. Головне — не забувати про те, що малюк іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне подаватися природно, без особливої прив’язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре працювала в садочку або початковій школі, досягла нових результатів, чогось нового навчилася — це безумовно приємна подія, у вихідні можна піти родиною в похід, кіно. От приблизно так.
Як підготуватися?
Питання про те, чи є потреба в ранньому навчанні математики, читання і письма залишається відкритим. Одні батьки впевнені в необхідності таких занять і намагаються з народження навчати малят різних наук, інші батьки вважають, що всього повинна навчити школа, а ранні заняття — це «крадіжка» дитинства й не більш того. Мають рацію й ті, й інші. Як? Кожний батько допомагає будувати долю своєї дитини. І кожний батько має право на своє бачення, як це краще зробити. Однак, слід ураховувати, що зараз до школи приходять діти, які вже знають хоча б літери. До того ж на першій співбесіді їм ставляться запитання про навколишній світ і навіть про громадське життя. Зважаючи на це, усе ж таки корисним буде приділити увагу елементарному навчанню, ознайомленню з літерами й цифрами, квітами й нотами, розвитку дрібної моторики рук. Усе це можна зробити вдома.
Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання…
Запитання дитині 5-6 років:
- Як тебе звуть?
- Як звуть твою маму, тата, сестричку, братика?
- Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і подорослішаєш — чоловіком чи жінкою?
- Зараз ранок, день чи вечір?
- Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?
- Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три.
- Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
- Що роблять віником, олівцем, ложкою?
- Коли можна кататись на санчатах: узимку чи влітку? Чому?
- Коли можна купатися в річці: узимку чи влітку? Чому?
- Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?
Запитання дитині 6-7 років:
- Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
- Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
- Скільки тобі років? А скільки виповниться через рік, два роки?
- Коли ти снідаєш: уранці чи ввечері? Обідаєш: уранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
- Де ти живеш? Де працюють твої тато, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
- Яка зараз пора року — літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так уважаєш?
- Чому сніг буває взимку, а влітку його немає?
- Що робить листоноша, лікар, учитель? Хто лікує, а хто навчає?
- Що більше — 8 чи 9; 5 чи 3? Полічи від б до 9, від 5 до 3.
- Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч (ліворуч) від тебе в цій кімнаті?
- Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
Не дивуйтесь, якщо запитання вам видалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитина найрозумніша. Але інколи дитина не може відповісти на якісь із цих питань тільки тому, що батьки не вважали за потрібне їй це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудовий малюк сам знає такі елементарні речі.
Якщо ж ваша дитина:
- щоранку чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;
- допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
- може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав’язати шнурки і шарф;
- уміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час чи-тання вголос, малювання, гри;
- здатна керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і ле-жать на видноті; не вередує, якщо дорослі щось заборонили);
- уміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
- має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мо-вами, конструювання, ліплення з пластиліну);
- уміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування є ввічли-вою, використовуючи словосполучення: «Будь ласка», «Дякую», «До побачення» та ін.);
- дотримується певного режиму дня;
- ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
- прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання.
Тоді ваша дитина має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем у школі.
До якої школи ви б не вирішили віддавати свою дитину, перехід дитини з дитячого садка, родинного кола до школи сприяє значним змінам в її житті. При цьому змінюється не лише життя самої дитини, але і життя сім’ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.
У якому віці?
Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд, може видатися, що коли дитина вміє читати — писати — лічити, то її вже час віддавати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплексі певні чинники.
Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі більшість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, яка буде молодшою за своїх однокласників. Ідеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших, а й про успішність на уроках фізкультури, праці. Відставання від більшості може спричинити небезпечні комплекси:
«найслабший», «найнезграбніша».
Нерідко трапляється, що малюк відстає в розвитку навіть від своїх однолітків. Причин може бути багато — часті хвороби, що «загальмували» дозрівання малюка, різні нервові розлади. Тому обов’язково слід проконсультуватися у педіатра, який спостерігає за дитиною і визначить рівень біологічного розвитку і стан здоров’я, а також у невропатолога, який перевірить ступінь зрілості нервової системи. А щодо інших чинників, то бажаною є консультація психолога.
Поради батькам майбутніх першокласників:
- Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому необхідно рано прокидатися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями.
- Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й у зворотному напрямку, навіть якщо плануєте перший час відводити і забирати її. Дорогою зверніть її увагу на світлофори, переходи, а якщо є необхідність, на ті види транспорту, на яких вона зможе дістатися до школи. Переконайтеся, що ваш малюк зможе принагідно назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері.
- Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. Купуючи шкільне приладдя, давайте майбутньому першокласникові свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов’язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас, з іншого боку, розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність.
- 3 найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато спілкуйтеся з нею, відповідайте на запитання, обго-ворюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як потрібно буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів. Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку (найчастіше в початкових класах це саме жінки), завжди називайте її на ім’я й по батькові. І справа не лише в тому, що так дитина легше запам’ятає її ім’я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш.
- Турбуючись про те, щоб першого вересня малюк був ошатним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов’язків, ваше завдання — не заважати йому в цьому. Дайте можливість першокласникові виявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора підготовлені одяг і взуття, своєчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім — батькам чи вчителеві.
- Готуйтеся разом зі своєю дитиною переживати перші неприємності й успіхи: з одного боку, доведеться вчити її непохитно і з гідністю переносити невдачі, з іншого боку — стежити за тим, щоб успіхи не ставали для неї приводом для зазнайства. Змиріться з тим, що ваша «найкраща» дитина може стати об’єктом критики. Це одне з найсуворіших випробувань для батьків, які нерідко схильні вдаватися до крайнощів.
- Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, що потребують додаткового розумового навантаження. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (наприклад місяць тому), а не з досягненнями його однокласників, дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають виявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до малюка, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі.
- Можна запідозрити шкільну дезадаптацію і хронічний стрес, якщо у першокласника погіршився загальний стан здоров’я, знизилася вага, зменшилася кількість гемоглобіну в крові, знизилася гострота зору, з’явилися головні болі. Якщо дитина почала часто хворіти, стала млявою, плаксивою, у неї порушився апетит, травлення і сон. В окремих дітей, навпаки, можуть виявлятися ознаки перезбудження, вони можуть стати неврівноваженими, дратівливими, запальними, агресивними.
У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як вона є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!
Схожі записи:
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ: «ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ»
«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.
Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень.
Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.
КОМПОНЕНТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ:
- мотиваційний;
- інтелектуальний;
- вольовий;
- емоційний;
- особистісний.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.
Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.
ПРО НАЯВНІСТЬ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЗИЦІЇ УЧНЯ МОЖНА ГОВОРИТИ, ЯКЩО ДИТИНА:
1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає авторитет учителя.При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди).
Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ПЕРЕДБАЧАЄ:
1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.
Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.
ОСОБИСТІСНИЙ КОМПОНЕНТ ГОТОВНОСТІ ПЕРЕДБАЧАЄ КІЛЬКА ПОКАЗНИКІВ:
Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ.
На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.
НАВИЧКИ СПІЛКУВАННЯ:
- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;
- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.пілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
РОБОТА З 5-ТИ РІЧКАМИ
В перший клас, як в перший раз. Наші діти так швидко ростуть… Ми гадаємо, скоріш за все, ви це вже помітили.Пройде зовсім небагато часу, ви незчуєтесь, як уже з таким хвилюванням і трепетом – ведете майбутньогошколярика до "Храму знань", як колись ваші батьки поспішали із своїми первачками на перший дзвоник. Цей день повинен бути святковим і світлим, адже дитина запам’ятає його на все життя.
ПРОПОНЄМО ВАМ НЕВЕЛИЧКИЙ ПЛАН ДІЙ У ПІДГОТОВЦІ ДО ШКОЛИ
КРОК ПЕРШИЙ
Потрібно знайти школу у яку малюк ходив би залюбки. Із першими днями осені, зробіть своєрідну цільову прогулянку разом із дитиною, адже вона хоч і маленька, але вже особистість і врахування її думки. І незабувайте, що саме вона буде навчатись у вибраному закладі найближчі дванадцять років.
Хочу полегшити ваш вибір, запропонувавши критерії на які слід звернути особливу увагу:
· близькість і безпечність шляху від вашого будинку до школи;· рівень матеріальної бази;
· організація дозвілля (наявність груп продовженого дня, а також гуртків);
· їдальня (її санітарні умови,якість і вартість обідів);
· зверніть увагу у якому стані спортивний майданчик і зал.
КРОК ДРУГИЙ
Якщо школу визначено – поцікавтесь, чи існують при ній підготовчі курси. За відсутності таких, дізнайтесьбазовий рівень знань необхідний для зарахування до школи. Але за їх наявності неодмінно запишіть туди свого дошколярика.
Це буде більш м’який перехід від безтурботного дитинства – до першої відповідальності і обов’язків.
Крім того, на цих уроках вчителі готують своїх майбутніх першокласників. При цьому, мушу зазначити, що ці класи у деяких школах не безкоштовні.
КРОК ТРЕТІЙ
Він має скоріше матеріальній аспект, а ніж організаційний. Його підготовка розпочинається десь близько з червня – місяця. Підберіть шкільну форму, спортивний одяг, взуття – відповідно до вимог вибраного вами закладу.
Далі за рекомендацією вчителя потрібно придбати канцелярське приладдя:
зошити і альбоми виготовлені з якісного паперу; безпечні точили;
ручки й олівці як прості, так і кольорові, але пам’ятайте вони мають бути зручними при написані, а чорнила із паст не повинне розтікатись;
різноманітні обгортки для зошитів та книжок; пенали не громіздкі але місткі;
лінійки із чіткими лініями і розмітками.
Обираючи ранець, зауважте на його якість. Зверніть увагу на правильність кріплення та розташування ремінців.А на завершення, коли усе вже зроблено та зібрано, без зайвих вагань, першого вересня крокуйте до школи, у захоплюючу «країну знань». Батьківська впевненість і турбота додасть наснаги вашим уже школярам, які цього дня трішечки підросли, але ще такі маленькі. В них попереду ще багато досягнень.
ХАЙ ЩАСТИТЬ, ВАМ І ВАШИМ ДІТКАМ!
ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
Представляємо вправи, які сприятимуть розвитку пізнавальних процесів дошкільнят. Вони пропонуються батькам для успішної підготовки дитини до школи.
Вправи для розвитку точності сприймання
Батькам пропонується упродовж кількох секунд продемонструвати дітям картку чи малюнок, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого кольору, і поставити наступні запитання перед дитиною:
• Яких листочків більше — жовтих чи зелених?
• Усього листочків більше чи менше п'яти?
Батьки упродовж кількох секунд, демонструють дитині картку чи малюнок, на якому зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:
• Яких кольорів кульки?
• Яких найбільше?
• Яких найменше?
Вправа для тренування обсягу зорового сприймання
На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упродовж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: скласти найкоротше слово з поданих складів; скласти якомога більше слів, що означають назви рослин, тварин.
Орієнтовні набори складів: ра-к, ма-к, ле-в, со-м, ду-б, пе-с, кі-т, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.
Вправи для розвитку уваги
Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.
Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги
Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів: які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо); які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).
Вправа для розширення і звуження уваги
Гуляючи, батьки можуть запропонувати дитині уважно роздивитися вітрину магазину (продуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені у вітрині предмети. Батько говорить слово «вітрина», а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотному порядку: від найменшої деталі перейти до цілого.
Вправи на розвиток пам'яті
Пам'ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.
У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування в бік зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що за вмілого керівництва їхньою навчальною діяльністю діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Поліпшити пам'ять шестиліток можна, використовуючи певний набір вправ.
Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті
Батькам пропонується зачитати дитині список із 12 не пов'язаних між собою слів:
Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза.
Дитина записує або відтворює усно те, що запам'ятала.
Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарвлення: канікули, радість, вікно, дерево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров.
Батьки визначають кількість відтворених слів та їх емоційне забарвлення, що може бути додатковою інформацією про емоційний стан дитини.
Вправа на розвиток асоціативної пам 'яті
Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Завдання дитини — створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.
Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, краватка, кіно, справедливість, директор, камінь, ключ, терези.
Вправи на розвиток мислення
Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2, 3).
Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положення. Використовуючи дані вправи, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.
Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини
Батьки дають дитині завдання:
• назвати три слова, що починаються з букв м, г, д;
• назвати чотири тварини на букву с;
• назвати чотири ягоди на букву к;
• назвати п'ять міст на букву р;
• назвати три квітки на гчи на м;
• назвати чотири держави на букву а;
• назвати шість імен на букву в.
Вправа на розвиток творчого мислення
Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад, озеро, олівець, ведмідь або весна, дерево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.
Вправи на розвиток мовлення
На початок шкільного періоду дитина вже володіє певним словниковим запасом і мовною граматикою. Новим у формуванні мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння граматикою письма, збільшення кількості слів і речень у письмових роботах, зростання швидкості письма і його якості. Засвоєнню письма повинно передувати оволодіння читанням, успіхи в якому залежать від батьків, які повинні зацікавлювати дитину дитячими книжками, стимулюючи запам'ятовувати малюнки і літери, які відповідають їм. Користуючись певними вправами, можна розвивати у дитини як мовлення, так і письмо.
Вправа для розвитку логічного мислення
Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За бажанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичною оповідання, але обов'язково включаючи те, що зображено на листівці. Потім естафета передається іншому членові родини. Той, хто продовжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє розвитку логічного мислення.
Вправа на розвиток мовної активності
Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повинна розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.
Вправи на розвиток уяви.
Уява в шестирічному віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі учіння вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою та керованішою.
Інтенсивно формується творча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви. Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви.
Вправа на розвиток випереджального відображення реальності
Дитині зачитується початок речення, наприклад: «Я пішла(ов) до ванної кімнати вмиватися, відкрила(в) кран і тут раптом...» Завдання дитини — скласти якомога більше варіантів її закінчення. Варіанти повинні містити в собі описи незвичайних, іноді фантастичних подій. Ця вправа розвиває здатність швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи фантазій і сміливо поєднувати їх із повсякденними подіями.
Особливо важливо, готуючи шестиліток до школи, звернути увагу на рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява), які допоможуть дитині під час формування навчальної діяльності, яка стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає у засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь.
Через це розвиток когнітивної сфери шестиліток потребує інтенсивного удосконалення.
Дані наукових досліджень свідчать, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається в роки вікового дозрівання. За результатами зарубіжних досліджень, удосконалення пізнавальних процесів здійснюється більше ніж на 25% до шести років, на 50% — до восьми років, на 75% — до 12 років від загального розвитку, що вказує на велике значення ролі дитинства в інтелектуальному розвитку дитини. Психологи вважають, що на етапі розумового становлення особистості школяра батькам слід акцентувати увагу на розвитку пізнавальних процесів дитини та вдосконалювати їх за допомогою спеціальних вправ.
Розвиток пам’яті дітей від 5 років
У віці 5 років дитина володіє словом. Це вдалий час для початку інтенсивного тренування пам’яті. А мовні ігри — найкращий спосіб для цього. В таких іграх дитині ставиться завдання доказати, подумати, пояснити, узагальнити або класифікувати.
Гра «Частування для друзів»
Для проведення потрібні картки з зображеннями тварин і страв для них. Якщо є можливість, краще замінити іграшками. Далі використовується казковий сюжет:
Пішов якось Доктор Айболить в зоопарк своїх колишніх пацієнтів провідати. Захопив всім подарунки, але боїться їх переплутати. Допоможи Доктора Айболіта розібратися.
- Кому мед? (ведмедям)
- Кому м’ясо? (лисицям, тигрів, вовків)
- Кому зерно? (курям, гусям)
- Кому фрукти? (мавп, слонів, кенгуру)
Рухливі ігри для розвитку пам’яті
Використання даного типу ігор допустимо з дітьми старшого дошкільного віку та молодшого шкільного віку. Вони виконують своє завдання непомітно для дітей.
1. Гра «Ляльковод»
Для гри потрібно мінімум 2 особи. Дитині зав’язують очі шарфом або хусткою. У повній тиші його ведуть в певному напрямку, чітко позначаючи руху. Наприклад: 2 кроки вперед, поворот наліво, 5 кроків назад, поворот направо, 3 кроки по прямій. В кінці шляху дитині пропонують повернутися в початкову точку і повторити пройдений шлях.
2. Гра «Повторюй за мною»
Ця гра буде дуже цікавою, якщо додати в неї музичний супровід. Веселіше вийде, коли беруть участь кілька осіб, серед яких будуть не тільки діти, але і дорослі. Кожен учасник повинен показати оригінальне, ніким ще не показане рух (стрибок, поворот, танець). Інші учасники дружно повторюють це рух.
Дидактичні ігри для дітей від 5 років
З п’ятирічного віку хлопці готуються до вступу в школу. Затребуваними в цей період є настільні ігри навчального характеру. До таких можна віднести досить відомі:
- «Судоку»
- «Допиши за зразком»
- «Домалюй половинки»
- «Пазл»
- «Знайди відмінності»
Остання гра може проводитися декількома способами. Розглянемо один з них.
Протягом однієї хвилини дитина дивиться на картинку з нескладним сюжетом. Після цього картинка прибирається. Майбутньому учневі пропонують таку ж картинку, але з відсутністю декількох елементів. Дитина повинна пригадати, чого не вистачає.
Системна тренування пам’яті — запорука успішного навчання. Не варто забувати також про заучуванні віршів і уривків з творів, переказів текстів, співі. Все це допоможе дитині в подальшому розвитку.
РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ У ДІТЕЙ 3-7 РОКІВ: ІГРИ ТА ВПРАВИ
05.03.20171813 переглядів
Коли батьки приділяють велику увагу розвитку пам'яті у дітей дошкільного віку, вони не тільки забезпечують якісну підготовку до школи, але формують інтелектуальний потенціал маленької людини в цілому. Саме тому більшість ефективних методик в школах раннього розвитку обов'язково включають в себе ігри на розвиток усіх видів пам'яті.
Розвиток пам'яті у дітей: весело і цікаво
Діти 3-7 років засвоюють інформацію мимоволі і вміють відокремлювати те, що їх цікавить від того, що здається їм неважливим. Тому розвивати пам'ять у дошкільнят потрібно так, щоб малюку було цікаво отримувати нову інформацію - в іншому випадку дитина просто «відфільтрує» її як непотрібну. З таким завданням відмінно справляються розвиваючі гуртки, де спеціально підготовлені педагоги допоможуть вашій дитині навчитися запам'ятовувати.
Для малюка ви є авторитетом і лідером думок, тому у віці від 3 до 7 років йому дуже важливо відчувати вашу опіку та інтерес до його успіхам. Постарайтеся приділяти дитині час і виконуйте з ним розвиваючі вправи позацентрами раннього розвитку.
Розвиток зорової пам'яті у дітей
Для розвитку зорової пам'яті дошкільнику можна запропонувати гру з картинками: покажіть дитині спочатку картинку з річчю, яку він добре знає (машина, дерево, собака) і запропонуйте запам'ятати, що на ній зображено. Після цього покажіть другу картинку того ж предмета, у якого відсутня якась деталь (колесо, крона, ошийник) і попросіть його розповісти, чого не вистачає на зображенні.
Розвиток слухової пам'яті
Для тренування слухової пам'яті ви можете пограти з дитиною в добре відому багатьом з дитинства гру "Снігова куля". Грати в цю гру дуже просто: задайте дитині просте речення ( «Я йду купатися», «У мене є машинка») і додайте з нею до фрази по одному слову ( «... і беру шампунь», «... беру шампунь і мочалку» , «... з колесами» «... і фарами»). Просіть дитину повторювати пропозицію кожен раз з самого початку.
Розвиток логіко-словесної пам'яті
Логіко-словесну пам'ять можна розвинути за допомогою простої вправи, яка часто використовуються педагогами врозвиваючих центрах для дітей. В ході вправи дошкільник повинен зв'язати між собою пари слів, між якими немає очевидного логічного зв'язку (олівець і кіт, яблуко і ворона, кущ і балкон) і попросіть його придумати, як зв'язати ці слова. Запропонуйте скласти невелике оповідання: наприклад, поки дитина малювала, кіт покотив олівець під диван.
Навіть просто читаючи з книгу з дитиною або заучуючи віршик, ми також стимулюємо словесно-смислову пам'ять; при цьому не забувайте ставити запитання: «У чому був одягнений герой?», «З ким він зустрівся по дорозі?» і т.п.
Розвиток рухової пам'яті
Серед найефективніших вправ для розвитку м'язової і рухової пам'яті - гра «Роби, як я роблю». Покажіть кілька рухів дитині і попросіть повторити. Потім навпаки - нехай вона покаже вам свої, а ви повторюйте за нею. Вийде і корисно для пам'яті, і дуже забавно!
Дещо про харчування
Крім тренувальних вправ на різні види пам'яті, зверніть увагу на харчування вашої дитини. Включіть в його раціон цільнозернові продукти, горіхи, рибу, бобові, гречку. Ці продукти містять в собі велику кількість тіаміну і піродоксіна, які допомагають поліпшити роботу мозку, підвищити інтерес до пізнання нової інформації, а також стимулюють роботу нейромедіаторів, які відповідають за будівництво клітин мозку і покращують настрій.
Знаходьте час для відвідування дитячих свят, майстер-класів для дітей та інших цікавих заходів, пізнавайте світ разом зі своїми дітьми за домопогою KidsVisitor!