с. Іскрівка. Іскрівський дошкільний навчальний заклад






Новини


9 бер. 2018
Свято весни до 8 березня
9 березня проведено свято весни

5 бер. 2018
УВАГА!
ВСІМ ЖІНКАМ

12 січ. 2018
свято колядок та щедрівок
До дошкільного закладу освіти завітав творчий колектив Іскрівського будинку культури

28 груд. 2017
Свято Нового року
у приміщенні сільського БК було проведено для вихованців ДНЗ Свято Нового року

19 груд. 2017
Свято Миколая
19 грудня у закладі дошкільної освіти проведено свято Миколая

27 лист. 2017
день театральної діяльності
23 листопада день театральної діяльності

Всі новини

Сторінка психолога

                                                     

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА

 

* Втрата контролю . Навіть при самих гармонійних стосунках між батьками і дітьми бувають моменти, коли дитина не слухається, і це нормально, тому що свідчить про становлення особистості маленької людини. Але якщо ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над дитиною і вам все важче жити із ним, то краще порадитися з фахівцем, який зможе об'єктивно оцінити ситуацію і підказати способи виходу з неї.

 

* Страхи . Допомога психолога необхідна, якщо у дитини постійний страх темряви, страх залишатися одному в кімнаті, страх перед дощем, грозою, сильним вітром. Деякі діти бояться комах, тварин, незнайомих людей. Почуття страху пригнічує дитини, пригнічує його активність, ініціативу і нерідко веде до безпорадності перед ситуацією. Хоча у певному віці страхи - явище природне, що говорить про розвиток уяви дитини. Але навіть у цьому випадку психолог допоможе безболісно подолати цей дискомфортний для матері і дитини момент.

 

* Сором'язливість . Самосприйняття дуже соромливих дітей досить негативно: вони уникають контактів з однолітками, надмірно чутливі до критики, не проявляють ініціативи, не затверджують і не захищають себе. Ці риси характеру формуються в дитинстві, але сором'язливість можна подолати.

 

* Агресивність. Напевно, всі батьки в тій чи іншій мірі стикалися з цією проблемою. Малюк сердиться на вас, може образити іншу дитину, заподіяти біль собаці або кішці, демонстративно зламати іграшку, оголосивши, що вона йому не подобається. Причин такої поведінки величезна безліч. Важливо, щоб воно не закріпилося і не увійшло до рису характеру дитини, не пішло глибоко всередину, не завадило у встановленні нормальних відносин з навколишнім світом. Допомогти в цьому випадку може тільки психолог.

 

* Надмірна активність. Вона стає причиною злості, порушення планів, невдач і інших неприємностей не тільки для дитини, а й для батьків. Допомога психолога тут просто необхідна. Він порадить, як направити активність дитини в потрібне русло.

 

* Особливі ситуації . Психіка дитини дуже тендітна і вразлива. У житті деколи бувають такі ситуації, з якими важко впоратися навіть дорослим. До них відносяться смерть одного з членів сім'ї, розлучення батьків; поява нового члена сім'ї; надходження в дитячий сад або в школу; серйозна хвороба дитини; насильство по відношенню до самої дитини або у нього на очах. У цих випадках варто звернутися до психолога, навіть у тому випадку, якщо вам здається, що одне з перерахованих подій не сильно вплинуло на дитину. Але справа в тому, що зовні це може ніяк не проявлятися, а піти всередину душі і з'явиться тоді, коли ви цього менше всього чекаєте. Психолог визначить, наскільки сильно дитина переживає, чи глибоко торкнулося його відбувається, допоможе впоратися, пережити те, що трапилося.

 

Але було б невірно думати, що психолога потрібно відвідувати тільки у випадках проблемних ситуацій. Якщо у вас в родині панує любов і злагода і немає проблем, бажано просто прийти, щоб виявити потенційні можливості вашої дитини: до чого він більше здатен, як краще розвинути в ньому гармонійну особистість. Пройшовши серію тестів у психолога, ви отримаєте потрібну і корисну інформацію.

 

Тест для батьків

РІВЕНЬ  ТРИВОЖНОСТІ  ТА  ПСИХІЧНОГО

НАПРУЖЕННЯ  ДИТИНИ  (за О. Захаровим)

Мета: визначення рівня тривожності  та ознак психічного напру­ження дитин

з/н

Запитання

Так

Іноді

Ні

1

Легко засмучується, багато переживає

 

 

 

2

Часто плаче, скиглить, довго не може заспокоїтись

 

 

 

3

Вередує, дратується через дрібниці

 

 

 

4

Часто ображається, не переносить будь-яких зауважень

 

 

 

5

Трапляються випадки агресії

 

 

 

6

Заїкається

 

 

 

7

Гризе нігті

 

 

 

8

Смокче пальці

 

 

 

9

Поганий апетит

 

 

 

10

Вживає їжу вибірково

 

 

 

11

Важко засинає

 

 

 

12

Снить неспокійно

 

 

 

13

Неохоче прокидається

 

 

 

14

Часто кліпає

 

 

 

15

Неспокійні, імпульсивні рухи

 

 

 

16

Не вміє зосереджуватись, швидко відволікається

 

 

 

17

Намагається бути тихим

 

 

 

18

Боїться темряви

 

 

 

19

Боїться самотності

 

 

 

20

Боїться невдач, невпевнена у собі, нерішуча

 

 

 

21

Відчуває почуття неповноцінності

 

 

 

Інтерпретація результатів

За кожну відповідь «так» отримуєте 2 бали, «іноді» 1 бал, «пі» — 0 балів.

Якщо Ви отримали суму:

- 28-42 - невроз, високий рівень психоемоційного напруження;

-      20-27    - невроз був чи буде найближчим часом;

- 11-19 - нервовий розлад, середній рівень психоемоційного на­пруження;

- 7-13 -   низький рівень психічного напруження, дитині необ­хідна увага;

-        до 7 балів - відхилення незначні і проявляються як вікові особ­ливості розвитку дитини.

 

 

Рекомендації батькам, які зацікавлені в формуванні адекватної
самооцінки у дошкільників


1.Не потрібно оберігати дитину від повсякденних справ, не прагніть
вирішувати за неї всі проблеми, але й не перевантажувати її. Нехай маля
допоможе зі збиранням, сам поллє квітку, одержить задоволення від зробленого
й заслужену похвалу. Не потрібно ставити перед ним непосильні завдання, для
виконання яких він ще просто не доріс.


2.Не можна перехвалювати дитину, але й не можна забувати заохочувати,
коли вона цього заслуговує. Якщо маля давно вміє саме їсти ложкою, не
потрібно щораз за це хвалити, але якщо в нього вийшло поїсти акуратно, не
розмазавши кашу по всьому столі, обов'язково необхідно відзначити це
досягнення.


3.Необхідно заохочувати в дитині ініціативу.


4.Не можна забувати, що маля уважно спостерігає за Вами. Необхідно
показувати своїм прикладом адекватність відносини до успіхів і невдач.
Порівняємо: "У мами не вийшов пиріг, ну нічого, наступного разу покладемо
більше борошна" / "Жах! Пиріг не вийшов! Ніколи більше не буду пекти!"


5. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнювати треба його із самим
собою (тим, який він був учора або буде завтра).


6. Не треба боятись щиро любити свою дитину й показувати йому свою
любов!
 

Поради батькам дошкільників
1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.
 

Виховуємо обдарованих дітей

(поради батькам,які прагнуть розвивати

здібності своїх дітей)

1.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки .
2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
3.Непозбавляйте дитини ігор,забав,казок,створювати умови для виходу дитячої енергії,рухливості,емоційності.
4.Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих),оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами,найменше спроможна досягти висот самовираження.
5.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра,навчіть її обходитися без вас».
6.Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7.Будьте терплячими до ідей,поважайте допитливість,запитання дитини. Відповідайте на всі питання,навіть,якщо вони,на ваш погляд,виходять за рамки дозволеного .
8.Навчати слід не того,що може сама дитина,а того,що вона опановує за допомогою дорослого,показу,підказки.
 

 

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

 

    Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

    Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

    Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

    • електромагнітне випромінювання;

    • утома очей від мерехтіння екранного зображення;

    • тривала статична робоча поза;

    • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

    • термін перебування за комп'ютером;

    • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

    • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

    • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

    • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

    Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

    Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

    Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

 


 

Батьківська любов має бути мудрою.

 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ:

 

  • не поспішайте задовольняти бажання дитини;

 

  •  не намагайтися виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;

 

  •  давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;

 

  •  не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);

 

  •  навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;

 

  •  не нав’язуйте синові чи донці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте, буде краще;

 

  •  привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або що робить;

 

  1.  спонукайте дитину пізнавати довкілля;

 

  •  створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання (закрийте розетки, заховайте сірники, приберіть скло, яким можна порізатися, тощо);

 

  •  пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюканні та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними);

 

  •  вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;

 

  •  з найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших;

 

  •  пам’ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки;

 

  •  поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями;

 

  •  любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе вирости гарними людьми, вдячними і здатними до самореалізації в життєвих умовах.

 

 

 

Визначення типу темпераментуІнструкція: Оцінити знаком "+" ті якості дитини, які на вашу думку, властиві їй.1. Любить шум і гамір навколо себе2. Відчуває велику потребу в близьких людях.3. Часто чимось роздратований, збуджений, неспокійний.4. Швидких відповідей на питання від нього не чекай.5. Любить роботу, яку потрібно зробити швидко.6. Діти вважають його (її)веселою.7. У нього (неї) часто міняється настрій.8. Частіше мовчить в компвнії дітей.9. Не наважується заговорити першим з новою людиною.10. Не любить галасливих ігор, віддає перевагу самоті.11. Уміє довго грати або виконувати завдання.12. Любить нахвалятися, прикрасити події.13. Часто не може усидіти на місці.14. Його легко засмутити.15. Значно довше за інших дітей зберігає працездатність, не втомлюється.16. Легко переключається з одного доручення на інше.17. Нетерплячий і незібраний, осорбливо не любить чекати.18. Віддає перевагу копіткій роботі, яка не вимагає швидких реакцій.19. Швидко втомлюється, відключається, перестає слухати.20. Упевнений в собі, легко переносить невдачі.Обробка результатів. Бали з усіх питань підсумовуються.Оцінка результатів.Сангвінік - позитивні відповіді на питання 1,6,12,16,20.Холерик - 3,5,7,13,17.Меланхолік - 2,9,10,14,19Флегматик - 4,8,11,15,18Психологічна характеристика типів темпераменту.docx 

Анкета на визначення стилю батьківського спілкування.

1.  Дитина вередує, відмовляється їсти те, що, завжди їла.
Ви:
а) дасте дитині іншу страву;
б) дозволите- вийти з-за столу;
в) не випустите доти, доки не з'їсть усе, що ви їй пропонуєте.
2.   Ваша дитина, повернувшись із прогулянки, плаче, тому що загубила свою улюблену іграшку—-ведмедика,
Ви:
а)    йдете надвір шукати іграшку;
б)    посумуєте з дитиною;
в) заспокоїте дитину, промовляючи, щоб не плакала через дрібниці.
3.Ваша дитина «прилипла» до телевізора замість того, щоб лягати спати.
Ви:
а) мовчки вимкнете телевізор;
б запитаєте, що потрібно їй, щоб розпочати підготовку до сну може, 

просто посидіти з нею поруч); 
в) почнете сварити дитину за непослух.

4.      Ваша дитина розкидала всі іграшки по підлозі, не бажаючи їх прибирати.
Ви:
а) частину іграшок приберете самі в не доступне для дитини місце 

(хай посумує за ними);
б)  запропонуєте свою допомогу в прибиранні;
в) караєте дитину.
Обробка результатів.
а — авторитарне виховання з дефіцитом довіри до дитини та 

прийняття її потреб; 
б — стиль виховання, за якого визначається право дитини 

на особистий досвід та помилки,

акцент—навчити брати відповідальність за себе та свої вчинки;
в - виховання без особливих спроб зрозуміти дитину, 

основні методи-—нотація та покарання.
 

 

Ще тести: Тест для визначення рівня фонематичного слуху.docТест для оцінки словесно-логічного мислення.docТест для визначення самооцінки.doc Анкета визначення рівня тривожності дошкільника.doc 

 

 

Гра у житті малюка.
Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — 
цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру.
Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя.
У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість
злючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що
доповнюється емоційною насолодою. З точки зору дорослих, для дитини це всього лише гра.
А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись,
вона повинна її доробити.


Ігри, які сприяють формуванню адекватної самооцінки у дошкільника.

Мета: забезпечення можливостей для підвищення самооцінки,
розвиток навичок саморегуляції емоційних станів, розвиток комунікативних умінь
та сприяння процесу становлення позитивних відносин у дитячій групі;
допомога дитині у подоланні негативних емоцій під час спілкування
(нерішучість, хвилювання), виховання впевненості у собі, допомога у подоланні
сором'язливості, розвиток активності, організованості, створення позитивного настрою.

«Намалюй себе квіткою»
Дітям потрібно уявити, що вони зараз на галявині квітів. «Якою квіткою ви себе уявляєте? – намалюйте.» По закінченню малюнки потрібно з’єднати і виложити на підлозі утворивши галявину.
«Я хороший, я поганий»
Дитині дається аркуш паперу, поділений навпіл. На лівій половині аркуша треба намалювати ситуацію, коли дитину можна хвалити, а на правій половині – коли можна посварити.
«П’єдестал»
Діти стоять півколом. Вихователь кидає м’яку іграшку одному з дітей. Той хто впіймав іграшку, стає з нею на «п’єдестал» і каже про себе гарні, ласкаві, приємні слова. Після розповіді дитина передає іграшку наступній дитині.
"Ім'я"
Можна запропонувати дитині придумати собі ім'я, яке вона хотіла б мати, або залишити своє. Запитаєте, чому їй не подобається або подобається її ім'я, чому б вона хотіла, щоб її називали по-іншому. Ця гра може дати додаткову інформацію про самооцінку маляти. Адже часто відмова від свого імені означає, що дитина незадоволена собою або хоче бути краще, ніж та, якою вона є зараз.
"Програвання ситуацій"
Дитині пропонуються ситуації, у яких вона повинна зображувати саму себе. Ситуації можуть бути різними, придуманими або взятими з життя дитини.
Інші ролі при розігруванні виконує один з батьків або інших дітей. Іноді корисно мінятися ролями. Приклади ситуацій:
- Ти брав участь у змаганні й посів перше місце, а твій друг був майже останнім. Він дуже розхвилювався, допоможи йому заспокоїтися.
- Мама принесла 3 апельсини, тобі й сестрі (братові), як ти поділиш їх?
Чому?
- Хлопці із твоєї групи в дитячому садку грають у цікаву гру, а ти спізнився, гра вже почалася. Попроси, щоб тебе прийняли в гру. Що будеш робити, якщо діти не захочуть прийняти тебе? (Ця гра допоможе дитині освоїти ефективні способи поводження й використовуватиїх у реальному житті.)
"Жмурки"
Не треба дивуватись, ця стара, всім відома гра дуже корисна: вона
допоможе дитині відчути себе в ролі лідера, що може, у випадку успіху, значно впливати на самооцінку. Можна грати в класичні "Жмурки" (із зав'язаними очима "жмурка" шукає дітей по голосу й відгадує на дотик, хто це); можна дати в руки дітям дзвіночок і т.д.
"Дзеркало"
У цю гру можна грати вдвох з дитиною або з декількома дітьми. Дитина дивиться в "дзеркало", що повторює всі його рухи, жести, міміку. "Дзеркалом" може бути батько або інша дитина. Можна зображувати не себе, а кого-небудь іншого, "Дзеркало" повинне відгадати, потім можна помінятися.
"Сонечко"
Це відмінна гра, яка дозволяє отримати від інших "психологічні погладжування", такі необхідні кожній людині для того, щоб відчувати себе улюбленою, потрібною, успішною. Тому проводити її треба в обстановці доброзичливості, в оточенні важливих для дитини людей. Ідеально відповідний випадок для цього - день народження дитини. Можна організувати цю гру, коли маленькі і великі гості наїлися і готові до спілкування і розваг.
Перемкніть їх увагу на дитину словами : "Подивіться, щось наш іменинник зовсім замерз. Давайте пограємо в гру "Сонечко" і зігріємо його всі разом"! Усадіть усіх гостей в круг (якщо бракує стільців, можна встати або сісти на підлогу). У центрі поставте вашу дитину. Кожному гостю роздайте по одному кольоровому олівцю. Поясніть, що це промінець сонця. Його можна подарувати тому, що мерзне з добрими словами, сказавши про те, що гостю подобається в імениннику, за що того можна поважати. Покажіть приклад самі, сказавши одне пропозиція-комплімент своїй дитині і віддавши йому промінець. Той, кого зігрівають, повинен не забути сказати "спасибі", можна додати "дуже приємно", якщо йому щось особливе радісно чутиме. Далі усі гості по кругу говорять щось хороше і віддають дитині свій олівець. Під час цього дитина повертається обличчям до того, що говорить.
Примітка. У присутніх на святі маленьких гостей теж може виникнути бажання побути таким, що "відігрівається", опинитися в центрі уваги. Ви можете надати їм цю можливість, повторивши гру, а можете залишити її для таких особливих випадків, пообіцявши дітям, що їх чекає ще багато цікавих ігор (не забудьте, що обіцянки, дані дітям, треба тут же почати виконувати).
"Закінчи пропозицію"
Скільки б оточення не розповідало дитині про те, яка вона чудова, найважливішим є момент, коли дитина прийме їх думку і погодиться з тим, що вона дійсно має ряд достоїнств і заслуговує поваги. Так що ця гра - хороший спосіб перевірити, що ж прийняла для себе ваша дитина і як це відбилося на її самовідношенні.
Візьміть м'яч. Поясніть дитині правила гри : ви кидатимете їй м'яч і починати думку, а вона повинна кинути його назад, назвавши закінчення, що прийшло їй на розум. Усі пропозиції торкатимуться дитини. Одні і ті ж "начала" можуть прилітати до дитини кілька разів, але придумані ним "закінчення" повинні розрізнятися. А тепер кидайте дитині м'яч із словами: "Я умію."., "Я можу."., "Я хочу навчитися.".
Гра «Компліменти».
Учасники групи кидають м’яч з словами «Мені подобається в тобі те, що ти…». Той, хто отримав м’яч кидає його іншому учаснику з тими ж словами.


 
 


Дитячі ігри на розвиток пам'яті

Ігри для розвитку мислення дітей з-5 років

Ігри для розвитку уяви

 

             

Що ж таке гіперактивність і як ми, дорослі,

повинні скоректувати свою поведінку, щоб допомогти гіперактивній дитини?

 

Під гіперактивністю прийнято розуміти занадто неспокійну фізичну і розумову активність у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням. Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком дуже незначного ураження мозку, яке не визначається діагностичними тестами. 

Кажучи науковою мовою, ми маємо справу з мінімальною мозковою дисфункцією. Ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому віці. Надалі його емоційна нестійкість і агресивність часто приводять до конфліктів в сім'ї і школі.

 

Як проявляється гіперактивність?

 

Найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і в зв'язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка і, стурбовані цим, шукають контактів з психологом. 

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, маля корчиться, звивається.

2. Дитя не може спокійно сидіти на місці, коли від нього цього вимагають.

3. Легко відволікається на сторонні подразники.

4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).

5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.

6. При виконанні запропонованих завдань випробовує складнощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).

7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.

8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

9. Не може грати тихо, спокійно.

10. Багато базікає.

11. Часто заважає іншим, пристає до тих, що оточують (наприклад, втручається в ігри інших дітей).

12. Часто складається враження, що дитя не слухає звернену до нього мову.

13. Часто втрачає речі, необхідні в дитячому саду, школі, удома, на вулиці.

14. Інколи здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Всі ці ознаки можна згрупувати за наступних напрямках: 

– надмірна рухова активність;

– імпульсивність;

– відволікання-неуважність. 

 

Характеристика типів темпераменту

Назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів Гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. Кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості. 

Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості. 

Флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. Він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. Флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. Флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. Він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги. Флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності. 

Холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. Для холериків характерна циклічність у роботі. 

Меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. Саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. Його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. Навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності. 

Проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. Набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. У таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.  


 

 

 Телебачення і здоров’я дітей

                Проблема «діти і телебачення» хвилює всіх: і батьків, і педагогів, і лікарів. Сьогодні для кожної дитини телебачення стало улюбленою іграшкою або книгою. Працівники цієї галузі розраховують на те, що діти за допомогою батьків переглядатимуть передачі вибірково залежно від уподобань, віку. Адже, про що свідчать лікарі-гігієністи, більшість дошкільнят дивляться телевізор без розбору, від 40 хв до 2-х годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, щоденний перегляд телепередач формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою б не була передача. А кожний вільний вечір - це час для розвитку здібностей дитини, спілкування дітей із дорослими, для ігор, під час яких дитина активно засвоює інформацію. А телепередачі не потребують від маленького спостерігача особистої участі, тому перетворюють його на пасивного глядача.

    Такі вчені, як А. В. Запорожець, М. М. Кольцова, та інші отримали велику кількість даних, які стверджують, що дошкільні роки - час інтенсивного фізичного і духовного розвитку здібностей людини.

    Від дитини, яка приходить до першого класу, вимагається високий рівень розвитку всіх психофізіологічних та фізичних функцій, систем організму, що дають можливість успішно навчати дітей. До першого класу приходять діти з різним станом здоров'я та працездатності. Дослідження свідчать, що у 27 % дітей відмічається низький рівень працездатності, глибший ступінь утоми, що призводять до поганої успішності в школі. Тому вихователі та батьки повинні особливу увагу звернути на дітей, які часто хворіють, мають гіпертрофію мигдалин 2-3 ступенів, аденоїди І ступені, функціональні серцеві зміни, невротичні реакції (висока збудженість, роздратованість, плаксивість, задерикуватість) та інші відхилення у поведінці або стані здоров'я. Дошкільник не повинен сидіти біля телевізора більше ніж 30 хвилин. Вечірню казочку діти можуть переглядати щодня, триває вона не більше ніж 15 хв і налаштовує на те, що день завершився і час спати.

    Двох-трьох дитячих передач на тиждень достатньо для дошкільників. Для попередження зорового напруження під час перегляду телепередач дуже важливими є 3 моменти: відстань глядача від екрана, освітлення в кімнаті, якість зображення на екрані. Розташовуватися телевізор повинен на рівні очей сидячого або трохи нижче. Якщо дитина носить окуляри, то під час перегляду передачі їх необхідно надіти, щоб зайвий раз не напружувати зір. Таким чином, нормальний розвиток і стан здоров'я дитини залежить від режиму її дня. У багатьох випадках, у постійному порушенні режиму винне не телебачення, а ставлення до нього у сім'ї, спосіб життя якої передається дітям.

 

 

 

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

 

    Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

    Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

    Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

    • електромагнітне випромінювання;

    • утома очей від мерехтіння екранного зображення;

    • тривала статична робоча поза;

    • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

    • термін перебування за комп'ютером;

    • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

    • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

    • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

    • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

    Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

    Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

    Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.